Мозок волає :
- Плата твоя димить...
Я відчуваю - підглючую щохвилини
і зависаю...а може до Бога лину...
надто душа болить.
Повна зневіра до людяності й добра...
фаталістичність до всього, що має бути...
в душу по вінця налита життя отрута -
дивна Господня гра.
Якось воно складеться, бо дні біжать...
Час - незбагненна річ, він не знає втоми...
спокій душа згубила у мертвім домі...
Це вже, мабУть, межа...
Межа
© Copyright: Ева Сокол 2, 2025
Свидетельство о публикации №125022108185
Свидетельство о публикации №125022108185
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.