про троюдь

Нема; люби;. Нема; захи;стя.
Виру;є час на самоті;.
Стої;ть чере;шенка безли;стя.
Лежа;ть неза;ймані сніги;.
За небокра;й, за видноко;ло,
так соромли;во, не з руки;,
спіши;ть душа; неохоло;ла,
сумлі;нню го;ря навпаки;.
Лиш уві сні; життя; яскра;ве.
В поло;ні сі;ре вочеви;дь.
І за;мість зва;женої сла;ви
сліпу;шка тлі;є, не гори;ть.
На шкіряно;му ланцюжо;чку
іко;на ли;не до погру;дь.
Мину;ле схо;ване за то;чку.
Прийде;шнє сам собі; трою;дь.
Акомпану;й на укуле;лі,
до;ки виспі;вує пісня;р
свої; бала;ди невесе;лі,
до;ки не зга;с нічни;й ліхта;р.

Світлина: Віктор Зарецький (1925-1990).
Ліхтар


Рецензии