Осень
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
песню можно прослушать в нулевой рецензии или тем кто зарегистрирован на Телеграмм канале на странице Senko.47_81613
Свидетельство о публикации №125021404205
Муз было девять, а не десять или восемь.
Когда опять приходит Болдинская осень,
Поэт с собесом в ребре встает в романтическую позу
И недовес любви ощущает как смертельную угрозу.
Емельянов-Философов 09.05.2025 21:23 Заявить о нарушении