Реквием по школьной вахтёрше

Уроки - это рекламные паузы между переменками! =GoldKing=

По коридорам влёт гоняли,
Жуя котлету на скаку.
На партах знаки оставляли,
Сверяя счастье по звонку.

И баба Маня хулиганам:
- Стоять! Чтоб не было беды.
Тряпищщей мокрой, как арканом,
Мустанга ставя на дыбы.

Крестила шваброй фсех на счастье,
Чтоб позабыть её не смог.
Своей вахтёрской верной властью,
Как самый школьный педагог!

А институтом ей ведро -
Вода фсе беды искупает!
Ворча, Адамово ребро
Фсё обо фсех и каждом знает.

Жизнь фсем звонками отмеряла,
Деля на порции судьбу.
Она ТОГДА уже фсё знала,
Поджав сердитую губу.

Ведь заменяла ФСЕХ собой!
Ментов, родителей и магов.
Незаменимый постовой
На перепутье у аншлагов.

Уроки ставила на бис!
Включая шум аплодисментов.
Ведь это ж всёж её каприз
Спектакль её ингредиентов.

Фсе переменки по звонкам!
Уроки - это лишь реклама.
Преподавала дружность нам
Включая порции бедлама.

И в жизненной бурлящей школе
Дождями моет всё вокруг.
На небесах, там, в райском холле
Блестит цветастый акведук.

Блестящей шваброй там умело
Порядок, чистоту наводит.
И громом крышу так огрела,
Что та над фсеми верховодит.

Грозицца молнией с звонками:
(Гроза - это её рук дело)
- Вы там потише! С чудесами.
Что б фсё вокруг цвело-блестело!

И с пьедестала безвременья
Включает солнышко для нас.
Ведь чистота - дань уваженью!
Её подарок в звёздный час.

Ведь солнышко - ЕЁ ЗВОНОК!
А день?! - Дак это ж ПЕРЕМЕНКА!
Её для нас рулит урок -
Своей судьбы переоценка!

=Вечный первоклассник= (самый фулиганистый фулиган СШN8 г. Никополь Днепропетровской обл.)

Так, так! І перерви між уроками були РІЗНИМИ! Короткі по 5 та 10 хвилин, і ДОВГА - навіть був час й на півгодини, а щоб усі встигли купити та зачавкати пиріжка у шкільному бухветі...

Тому:

Перерва - се життя МІЖ УРОКАМИ, які є рекламними паузами для доведення суперовості життя від зворотнього!
Козак =GrafBorisfen=

По школі не ішли - літали!
Як сіль - директору по нерву!
Не ґав чмурних ордой ганяли,
А терміново - НА ПЕРЕРВУ!

Нас зустрічала вартовий,
Коли із класу вистрибали
І з млявістю в неґайний бій,
У коридорах ми вступали.

Але нам фсім напереріз
Вахтерша грізно баба Маня,
Із шваброю наперевіс
Наш бойовий запал дербаня.

І нас хрестила фсіх підряд
Ганчіркой мокрой, як арканом.
Аннігілюючи заряд
Своїм педагогічним саном.

І, з'їхавши в її відро,
З небес Дитинства по перилах,
В потилицю ішло тавро
Її ганчіркою на крилах.

Дзвінками Долю відміряла,
Перерви дарувала жваво,
Та щастя з радістю звіряла,
Ганьбу - наліво, нам - направо.

Нам заміняла фсіх собою!
Ментів, батьків і навіть бога!
Щоб не забуть її за грою -
Найвищий ранг для Педагога.

І на шкільних фотовін'єтках,
Де ми в майбутнє заглядаєм,
Нажаль її нема в шкарпетках,
Проте чудово пам'ятаєм!

Її уроків вищий клас,
Та перепустка у життя
Хрещення коридором нас,
Її перерва з небуття.

І нині сонце нам вмикає,
Ми, як в перерву, в день стрибаєм,
А в небі чистота палає,
Бо під веселкою гуляєм.

А зверху нам блискуча швабра
Грозить між хмар її рукою,
Щоб не була абракадабра,
І не шуткуйте там зі мною!