Реквием по школьной вахтёрше

Уроки - это рекламные паузы между переменками! =GoldKing=

По коридорам влёт гоняли,
Жуя котлету на скаку.
На партах знаки оставляли,
Сверяя счастье по звонку.

И баба Маня хулиганам:
- Стоять! Чтоб не было беды.
Тряпищщей мокрой, как арканом,
Мустанга ставя на дыбы.

Крестила шваброй фсех на счастье,
Чтоб позабыть её не смог.
Своей вахтёрской верной властью,
Как самый школьный педагог!

А институтом ей ведро -
Вода фсе беды искупает!
Ворча, Адамово ребро
Фсё обо фсех и каждом знает.

Жизнь фсем звонками отмеряла,
Деля на порции судьбу.
Она ТОГДА уже фсё знала,
Поджав сердитую губу.

Ведь заменяла ФСЕХ собой!
Ментов, родителей и магов.
Незаменимый постовой
На перепутье у аншлагов.

Уроки ставила на бис!
Включая шум аплодисментов.
Ведь это ж всёж её каприз
Спектакль её ингредиентов.

Фсе переменки по звонкам!
Уроки - это лишь реклама.
Преподавала дружность нам
Включая порции бедлама.

И в жизненной бурлящей школе
Дождями моет всё вокруг.
На небесах, там, в райском холле
Блестит цветастый акведук.

Блестящей шваброй там умело
Порядок, чистоту наводит.
И громом крышу так огрела,
Что та над фсеми верховодит.

Грозицца молнией с звонками:
(Гроза - это её рук дело)
- Вы там потише! С чудесами.
Что б фсё вокруг цвело-блестело!

И с пьедестала безвременья
Включает солнышко для нас.
Ведь чистота - дань уваженью!
Её подарок в звёздный час.

Ведь солнышко - ЕЁ ЗВОНОК!
А день?! - Дак это ж ПЕРЕМЕНКА!
Её для нас рулит урок -
Своей судьбы переоценка!

=Вечный первоклассник= (самый фулиганистый фулиган СШN8 г. Никополь Днепропетровской обл.)

Так, так! І перерви між уроками були РІЗНИМИ! Короткі по 5 та 10 хвилин, і ДОВГА - навіть був час й на півгодини, а щоб усі встигли купити та зачавкати пиріжка у шкільному бухветі...

Тому:

Перерва - се життя МІЖ УРОКАМИ, які є рекламними паузами для доведення суперовості життя від зворотнього!
Козак =GrafBorisfen=

По школі не ішли - літа;ли!
Юрбоо;й директору по нерву!
Не ґав чмурни;х ордо;й ганя;ли,
А терміново - НА ПЕРЕ;РВУ!

Нас зустрічала вартови;й,
Коли із класу вистриба;ли
І з мля;вістю в неґа;йний бій,
У коридорах ми вступа;ли.

І нам усім наперері;з
Вахте;рша грізно - баба Маня,
Із шва;брою напереві;с
Наш бойовий запа;л дерба;ня.

І нас хрести;ла фсіх підря;д
Ганчіркой мо;крой, як арка;ном.
Аннігілю;ючи заряд
Своїм педагогі;чним са;ном.

Погодь, красунчик! Я ттє дам!
Та го;ді ко;ником стриба;ти.
Не треба нам такий бедлам!
Навчання - свєт, вахтерша - ма;ти!

І, з'ї;хавши в її відро,
З небес Дитинства по пери;лах,
В поти;лицю ішло; тавро;
Її ганчі;ркою на кри;лах.

І я до неба вмить злітав,
Миттєво Силу отрима;вши.
Коней Удачи напува;в
В святій нірва;ні побува;вши.

Дзвінка;ми Долю відміря;ла,
Пере;рви дарувала жваво,
Та щастя з радістю звіря;ла,
Ганьбу - наліво, нам - направо.

Погодь, красунчик! Я ттє дам!
Та го;ді ко;ником стриба;ти.
Не треба нам такий бедлам!
Навчання - свєт, вахтерша - ма;ти!

Нам заміняла фсіх собою!
Ментів, батьків і навіть бога!
Щоб не забу;ть її за грою -
Найвищий ранг для Педагога.

І парти бюстом так штовхала,
Що грім, як з не;ба кутєрьма;!
Вона тоді все добре зна;ла -
Без неї в світ прийде ганьба.

Погодь, красунчик! Я ттє дам!
Та го;ді ко;ником стриба;ти.
Не треба нам такий бедлам!
Навчання - свєт, вахтерша - ма;ти!

Фотовін'єтки - пам'ять нам!
Де ми в майбутнє заглядаєм.
Нема на жаль вахтерші там,
Проте, чудово пам'ятаєм!

Її уроків ви;щий клас,
Та перепустка у життя,
Хреще;ння коридором нас,
Її перерва з небуття;.

І нині сонце нам вмика;є,
Ми, як в перерву, в день стриба;єм,
А в небі чистота палає,
Бо під веселкою гуля;єм.

А зверху нам - блискуча швабра!
Грозить між хмар її рукою,
Щоб не була абракадабра,
І не шуткуйте там зі мною!

Погодь, красунчик! Я ттє дам!
Та го;ді ко;ником стриба;ти.
Не треба нам такий бедлам!
Навчання - свєт, вахтерша - ма;ти!