Видмова вид Мрии, або Маленьке Диво

За - Суми!..

(Присвячується Алісі Яресько, дивовижній 7-річній дівчинці із Сум, яка віддала усі назбирані за 3 роки гроші на «Сегвей» - на дрон для Української Армії, за варварськими російськими законами - напевно, "малолетней террористке"!!!)

Коли розжерла душі нам атака та – неОсяжно-звіряча…
Коли нещадно, непрощадно! «Охматдіт» навік у душах запалав…
Коли розчулись на весь світ невИмірно–цинячий
Із-під уламків голоси – невикрично-дитячі…
Й весь Киів - усім миром! – рятувать допомагав…

Неначе - ненароком! - проклятьмущая жалОбная куліса
Розсяялась! як не була, - бо сонечком безкраїм
Явилась дівчинка з казковим іменем «Аліса»,
І першою! дала рашистам«відсіч»– дивовижную! - за «щент» лікарні!..

Коли країни дві! – чужу й свою – розрушує нелюдська нелюдина,
Коли скотина невимІрна губить – і чужих, й своїх – людей! –
Ця неймовірна дівчинка, ця надзичайно-незвичайная дитина
Від Мріі – усього Дитинства – враз! відмовилась для Мрії – усієй Країни!..
Заради нашой Перемоги «вщент»! забула про «Сегвей»!..

Цілу «скарбницю»! накопичену - замість «Сегвею» віддала на дрон ти, -
В свої – сім років! – щоб на крилах Мрій дитячих долетів – аж до кремля!..
Щоб втілив у життя те – бажане – до смерті! – усім Фронтом,
Й усім Народом – від вмираючих старців до ненароджених – в утробі мами – немовлят!..

І що там «немовлятна» ваша армія, вірніше – армагедія! –
«Армагидотне» лишенько... перед цим Подвигом Душі дитячой?! –
Перед цієй скарбницею безсрібництва! – у час .Трагедії! –
Пред невеличким, але ввік-безцінним «коштиком» - побачте!..

Вовік – неоцінимим! – Коли здатнії лиш - рушить «охматдіти»,
Ви! - із своєй тваряче-«творчой» силой, лИшати Майбутнього себе і нас! -
В той час вирощуєм, виховуємо ми таких – чарівних! – діток,
Що обнадіюють і – обдаровують! - Майбутнім всю Планету, - на весь час!..

Не знаєм ми… Але Аліса точно! знає, що - ми будем жить! – й в нас пестить
Упевненість у тому, - на колінцях у своєй прекрасной мами! –
Прозоро-світлим словом із прозоро-ясним сенсом...
Й прозоро-чистим поглядом... й прозоро-щирим серцем!..
І мама плаче… Й плачу я… Й ведучі плачуть – і Дмитро, й Олеся…
Й вся Вкраїна, плаче, знаю я, – світло-дитячими сльозами!..

Ми Переможем, українці, ви не смійте навіть сумніватись! – Звісно! –
Коли такії дітки є Майбутнім нашим! – Так «сегвейно»! мчать у – Переможний – нас – кінець!..
І буде жить квітучо-вільна Україна! – І «казковая» Аліса
Ще буде на «Сегвеї» мчатися своєй омріяной - Країною Чудес!..

(9 серпня 2024 року, після атаки рашистів на дитячу!!! лікарню "Охматдіт")