Новоричне

О, скільки «балачкових» дум навколо одного: «Коли час «перемовин»?»!..
Не знаю точно я, чи вони будуть - взагалі!..
Але я точно! знаю те, що буде «Україна» - це вже безумовно!
Квітуча Україна точно буде, та її – співуча мова…
Її – світуче Сонце!.. та її – світанкові гаї!..

Я точно знаю те, що буде Україна!... і - з Донбасом!.. й – з Кримом!..
Що зараз, мабуть, і не віриться комусь уже – здобуть! –
А я – животворю! – надієньку і віроньку – в падіння «третєриму»…
І слово «мАбуть» перетворюю я з Музонькой – в «майбУть»!..

Я – неймо-вірю – в те, що приречЕна «буть» Країна наша – ново-НаречЕной! Звісно! –
З МайбУтнем – зз світло-нареченим місяцем – якимсь...
Все бачиться, все бачиться та Дівчина мені, в якої погляд – Пісня!..
Та дивовижно-бійка Краля – з пишного безкрай-Полісся,
Що дивиться в глибини Світязя – якоюсь Світо-Зіркой – скрізь!..

Цей Сине-Зір, я бачу – у віках – розлився, -  Синь–і-Вирно!..
І вірно знаю, що не владний – січень прИйдешній – перетворитись в – вічну Січність! –
Так! чую, що - на ворога «реве та стогне Дніпр»… Сміхом Громовинним! –
І – вирно! - знаю, що впадає він спокон! – у Українську! Вічність!..

Це знаю точно! – І від «балачкових» дум отих – навколо «перемовин»
Я думами – баладними! – огортувать спішу ЇЇ! – Несправедливість-Біль гоЇть! –
Тими, що вічно! знають те, що буде Україна! – вже «неперемовно»! –
Квітуча Україна буде наша… та її Співуча Мова…
Її Світуче Сонце… та її Світанкові Гаї!..

Текст містить оказіоналізми.

На фото - новорічний Київ.