провалля
у кни;зі за;думів без лі;тер
і розрива;є на шматки;
мину;лих діб світли;ни ві;тер
крізь ви;рви стін бібліоте;к
і шиб потро;щених прова;лля,
і чо;рна ті;нь ляга;є по;перек
ома;ни в сві;ті задзерка;лля.
Одві;ку божеві;льний час спіши;ть
дрези;нами вузькоколі;йок,
аби; лиш тро;хи віддали;ти мить
пове;рнення за переши;йок
наза;д в такі; неза;ймані поля;,
що мо;же зна;ти лиш Марі;я,
пережива;ючи за немовля;,
накре;слені перипеті;ї.
Свидетельство о публикации №125013002327