Лихолiття

Життя - сивий Всесвіт поранених душ,
Що ллється стрімкою рікою,
Й прямує з роками у вічність чимдуж,
Обрісши гріхом, мов лускою.

Яскраве, смурне, позитивне, лихе...
Тепер продукує неспокій.
А чАсом зірветься в глибоке "піке",
Та шпарить вогнем на всі боки.

І... що вже до зір, коли очі блищать
Від туги безсонної ночі?
Знов темний ордИнець цькує дику рать,
(Вже вкОтре нещастя наврочив)...

Під небм, від болю розпластаний світ,
Ховає у згарищах спокій.
Орда потрощИла... довколишній пліт,
І сУне, мов лави потоки.

Ох, скільки ж то бід, що пустились в життя,
Земля так оплакати хоче!
Вже ледве боронить хитке укриття
Дитячі... налякані очі.

Струмочок відради - ген-ген за горбом
В привітній долині надії,
Де вже не смердить... двоголовим гербом
Й не видно "зеленого змія".

Скрижалі сумління кладу на вівтар
Усіх намагань бути чесним.
Висотую ВІРИ живильний нектар,
Й надіюсь, що радість воскресне.