***

Минає день, минає ніч,
Вибухи на ранок знову чути,
Як я ненавиджу цей "грім",
В містах країни гинуть люди...
Ніхто не знає, де, коли,
В домівку може прилетіти,
Та відчуваєш гнів в душі,
Ні, не пробачити, не змити ...
Та хто би, що там не казав,
Але підтримка, ще існує...
Вона потужна, нелюдська,
Кроваві напади будують...
І звідки ця страшенна лють
До України - українців? -
Невже не зрозуміла суть,
Так, бачила історія фашистів...
Фашисти в Україні - смішно...
Скажіть, на кого нападала?
Зброю здала, не воювала,
Фашизм на собі впізнає...
Вбивства, наругу та тортури...
Від кого, навіть, не чекала,
В шоці була, перебувала,
Пізніше, зрозуміла все ...
Ні, не брати та не сусіди -
Варвари, що знищуть народ,
Де йдуть, скрізь сіють попіл,
Ця зграя прагне перемог.
Все знищити та захопити,
Нас поневолити назавжди,
Поставити всіх на коліна,
Три роки, майже, ми в огні...

Всі братські вбиті почуття,
Сором за них, неприйняття...