Про що писати? Січень. Теми всі
я вичерпав. Повторювати? Нащо?
До мене зазирнеш у всій красі,
та що тобі тоді поеза наша?
Ніщо, коли зима, не треба слів,
і рими не витримують напруги.
Старезний дуб у січні побілів,
Ти жолуді, бува, береш у руки,
коли до мене йдеш - я бачу це,
рядок тягну - чого б іще додати?
У реченні нечуване слівце -
ознака новини, нової дати.
Початок чи кінець? Не квапиш, ні,
тож сидючі весь день на підвіконні,
римую вірши тут, на чужіні,
місцевий сніг мені лоскоче скроні -
віщує про закінчння доби.
Це січень... Я вивчав його по книгам.
Ти бачиш - десь ростуть старі дуби,
і жолуді ховаються під снігом.
Пишу, не відриваючи руки
від рук твоїх, тонких, зігрітих, радих
тому, що знову тягнуться рядки,
а більш - тому, що сховано в міжряддях.
жолудi
© Copyright: Винил, 2025
Свидетельство о публикации №125011902328
Свидетельство о публикации №125011902328
Рецензии
римую вірши тут, на чужіні,
місцевий сніг мені лоскоче скроні -
віщує про закінчння доби.
Да, между, над и под, вокруг...
Спасибо, Лёва.
Алла Липницкая 22.01.2025 22:43 • Заявить о нарушении
місцевий сніг мені лоскоче скроні -
віщує про закінчння доби.
Да, между, над и под, вокруг...
Спасибо, Лёва.
Алла Липницкая 22.01.2025 22:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.