The day of early spring

That day of winter’s early spring,
Let it become our special day.
When two of us in worlds did sing,
Filled with the scent that would not stray,
A moment’s soul in fleeting play.

When in our eyes the fire sparked,
A glow of flames that softly danced…
No peaks remained, no paths were marked,
We soared above, in love entranced,
No farewells came, yet parting glanced.

There was just God and us on high,
So vast and small, a sacred air,
Like swallows weaving in the sky,
On waves of sunlight, free of care,
Upon the crest of joy so rare.

Let’s name that day as truly ours,
A timeless feast for you and me…
A fleeting bloom in endless hours,
Yet bound forever, endlessly—
Like God, like sky, like us to be.




Той день зимової весни
Хай стане нашим святом.
Коли ми вдвох на всі світи
Сповнились ароматом
Миттєвості душі

Коли засяли наші очі
Вогнем бенгальського проміння...
Тоді не стало більш вершин.
Бо ми злетіли вверх,
Де не було прощання,
І навіть натяку на розставання...

Був тільки Бог і ми у небі
Такі великі і малі
Мов ластівки кружляли навесні
На хвилях сонця...
На щасливім гребні

Давай назвем той день своїм,
Нехай він стане нашим святом...
Миттєвим в вічності...
І вічним... назавжди...
Як Бог...як Небо... і як ми...

12 січня 1998 р.
переведено Январь, 22, 2025