Калатає в грудях серце
Від думок про майбуття!
Що таїть життя джерельце:
Забуття чи співчуття?
Вітер співами втішає,
Кличе в сині небеса,
Де щоденно він кружляє,
Бачить різні чудеса…
Може, й справді полетіти,
Щоб відчути радість змін
І від суму не тремтіти
У німім полоні стін?
Може, згубиться у хмарах
Днів моїх нудьга-печаль?
У захоплюючих мандрах
Я відчую волі чар…
Почекай хоч трохи, вітре,
Я з думками розберусь.
Бо душа від смутку мліє,
Я боюся, що зірвусь…
Важко, холодно, самотньо…
Вже три роки йде війна…
Рідний край, немов Акрополь,
В морі людності – одна…
Самотньо
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011404435
Свидетельство о публикации №125011404435
Рецензии