Невидимими спицями плету
Свого життя багатогранні миті:
То стежку виплітаю у весну,
То радощі буття на оксамиті.
Щоб відчувати творчості політ,
Втіляти у життя важливі цілі,
Я петлями творю свій власний світ,
Нитки ретельно підбираю світлі.
Буває важко. Іноді узор
Звивається в тугий павучий вузол.
Розплутавши, відновлюю мажор!
І знов душа наївно вірить в чудо!
Щоб легітно* злітати в буревій,
Кидати всім завадам смілий виклик,
В мереживо, як іскорки надій,
То намистинку додаю, то блищик.
Ой, скільки вічок* в плетиві моїм!
Вже, мабуть, не злічу. Втомилась навіть!
Ще хочу дов'язати стежку в дім…
Від чужини в душі – разюча* млявість…
*Легітно – легко, невагомо.
*Вічко – кільце плетива у в'язанні.
*Разючий – який має велику руйнівну, знищувальну силу.
Плету митi життя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011404376
Свидетельство о публикации №125011404376
Рецензии