Неспокійна, холодна, похмура,
З парасолькою ходить зима.
Надзвичайно незвична натура,
І управи на неї нема.
Залякати, можливо, нас хоче
І погоду міняє щодня:
То посипле сніжком неохоче,
То з вітрами сичить, як змія…
Ой, Зима! Що стряслося з тобою?
Де поділись затишок, краса?
Чом ти ходиш по світу марою,
Зводиш дух, як бабуня стара?..
Як же важко дивитись на тебе!
Ти занадто нервозна й сумна!
Чи згадала видіння бентежне,
Чи хвилює триклята війна?..
Ще багато є зла на планеті,
Та щоб вогник надії не згас,
Чуєш, зимо, зберися нарешті!
Є чимало у тебе прикрас!
Дай деревам розкішне убрання,
Постели у полях килими,
Подаруй чарівливі сіяння,
Хай втішають у мить самоти!..
Неспокiйна зима
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125010902448
Свидетельство о публикации №125010902448
Рецензии