постум
Тобі, мов на обіті секретар, —
Ти, той, що проростає з віри, колос,
Ти пломінь сяйва в павутинні хмар.
Ти сон про сон, що так і не наснився,
Коштовна річ, залишена в купе
Провіднику, попутнику, ревнивцю,
У складці від оббивки канапе.
Мій зрілий плід і ненасталий досвід,
імла і дим свічі — це також ти,
народжений услід прощанню — Постум,
коли любов покинула порти.
Свидетельство о публикации №125010706497