Миті сум’яття
Мовчать ялини в новорічнім парку,
Навколо – тиша і казковий сон.
Втішає душу й серце спокій ранку,
Бере у заспокійливий полон.
Немовби з глибини старої казки,
З туману випливає рік новий.
Світ зачаровано чекає ласки,
Забути хоче розпач больовий.
У митях сум'яття: “А що, як знову
Не збудуться жадання? Що тоді?
Глушити хвилю розпачу раптову
Чи в ілюзорній жити доброті?”
“А що, як раптом доведеться впасти,
До мрії йти крізь невгамовний біль,
Читати знову про болючі втрати,
По вибухи і крики звідусіль?”
“Чи буде мир жаданий на планеті,
Чи знов чекають сполохи ночей?..”
Немов жало, проймає страх трагедій,
Сльозиться безнадією з очей…
Митi сум яття
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125010302869
Свидетельство о публикации №125010302869
Рецензии