Чортополох
Проводжати ніч, зустрічати день,
Коли все, що любиш, тепер мішень,
І сирени такі протяжні...
Просто хочу каву, одну на двох,
І щоб знову мир, і щоб путлєр здох,
Щоб в саду не тільки чортополох,
І щоб знов були легковажні...
Ти, звичайно, важний, а я легка...
Що візьмеш з дивачки і дивака?
Лише бруд доріг та в руці рука,
Боязкі і такі відважні...
Але доля розводить усі шляхи,
За твої страхи, за мої гріхи,
Розлетілися в сторони, як птахи,
Полохливі і недосяжні...
Що за птах, що мається по світах?
У яких краях? На чиїх дахах?
Що за пташка співає в чужих руках?
Все щебече і не гніздиться...
Новорічне місто блищить, мов скарб,
Так світило серце, яке ти вкрав,
Воно гріло душу, коли ти спав...
А мені з тих часів не спиться...
Свидетельство о публикации №124121706209
дуже позитивна світлина з котиком
дякую, що заглядаєш
Владимир Шеврон 17.12.2024 23:08 Заявить о нарушении
Дякую, що написав, мені приємно)
Юка Санна 17.12.2024 23:44 Заявить о нарушении
всі ми різні. такими і будемо.
це відштовхує, це поєднує.
або творить ще більше пустоти
Владимир Шеврон 17.12.2024 23:51 Заявить о нарушении