Душа твоя оголена
Страждає у прострації...
Що серденьком намолене,
А що важкою працею.
Два кроки до контузії...
Життя, як вдихи пороху...
Тобі щастило з друзями,
Та більш "щастило" з ворогом.
Людей ти бачив різними,
Веселими й похмурими,
Людей, що линуть піснями,
Та змучених тортурами.
Ти бачив тих, хто з душами,
Та марилось небачене,
Тіла мов обездушені,
А все, що людське - втрачене.
Душа твоя опалена,
Душа твоя скалічена,
Ледь стогне під навалами
У відчаї... у відчаї.
Вiдображення
© Copyright: Павел Тесленко, 2024
Свидетельство о публикации №124121508076
Свидетельство о публикации №124121508076
Рецензии
