про лазур
Неясний шум віддалено клекоче.
Я уві сні. Мої відкриті очі.
Не зовні зір мій, зовсім навпаки.
Переглядає діафільм судьба.
Осколкам мариться живе свічадо,
З останніх сил іще коптить лампада,
А в Божий дім зачинені врата.
Лише життя коротше по прямій.
На перестан потрібні людям храми.
Я бачу шлях, оздоблений хрестами,
і розумію, що останній мій.
Навколо Господа величний мур
Із молитов. Доконаних? Ніколи.
І в нього б'ються, б'ються, мов соколи,
нещасні душі, і блищить лазур.
Свидетельство о публикации №124121506035