Короткi днi
Чи дощ, чи сніг достоту не збагнуть. Була раніше тверда, наче кремінь...
А стала, наче ртуть.
НащО зима вибілює волосся?
НащО колишні поверта жалі?
Те все було? І як мені вдалося
піднятися з землі?
Тепер я знаю, кожна днина - свято.
Житейська проза - незбагненний вірш.
Хоч Бог забрав у мЕне забагато,
та дав взамін ще більш.
Я так сумую, часом, так сумую,
за тими, хто пішов у небеса...
Та Господа не поминаю всує,
коли пече сльоза.
То віхола колюча, то відлига...
На краще мо', що не усе збулось?!
А щастя - це лише відсутність лиха
і поряд рідний хтось.
Свидетельство о публикации №124121006758
В хиткій надії витончених віршів,
В землі поневіряння та прощань,
Де кожен божий день стає лиш гірше.
На краще мо"? Та де там - стільки сліз...
Не все збулось і... сИві барви лиха:
Життя чкурнуло просто під укіс,
Та й віра вже давно - слабка утіха.
Розчесує весна перуку мрій,
А літо шпЕтить залишки терпіння.
Земля палає, наче сухостій,
Пославши, вже зневіреним, прозріння.
вже й злИви не висотують любов,
Бо хочеться, щоб лють зламала крИла.
Та знову ллється скрізь невинна кров
(Лютує п`ятий рік ворожа сила).
Радий вітати нового читача. Дякую, що погостювали в моїй творчій майстерні.
Ваш вірш, звісно, зачепив, проте відгукнулося... ось так...
Якщо ще цікавий мій світ, можете придивитися до нього. Нехай він ще недосконалий, але в його щирості можете не сумніватись.
Андрей Королёв 7 04.06.2026 22:59 Заявить о нарушении
Обов'язково навідаюсь до Вашої творчої майстерні.
Ева Сокол 2 07.06.2026 21:30 Заявить о нарушении
