Я плету мов мереживо з рим-молитов,
Читачів закликаючи ними одвічно,
Моя муза не має ні правил, ні мов,
Нею дане натхнення - космополітичне...
Але в кляті часи десь ховається Бог,
Покалічена людяність править на троні,
Я не маю доречних ні строк ні думок,
Щоб усе описати, що коється зовні...
І не вистачить люті бруднити папір,
Моя муза понівечині склала крила,
Бо втомилась від сказу і тостів "за мир"
Заховалась в куточку - п'яна та безсила...
Лиш плекаю надію, немов немовля,
Що ми житимемо колись мирно, вільно,
І натхненням митців, що їх носить земля,
Керуватимуть музи тверезі та сильні...
Муза
© Copyright: Людмила Резанова, 2024
Свидетельство о публикации №124120801256
Свидетельство о публикации №124120801256
Рецензии
