Колись була у вітрі
Над землею
І мову ніби чула квіткову,
Прозорою співучей течією
у мрію падала, гадала що живу...
І незамислюючись,
Колись все втрачала
Заради неба невимовних кольорів.
Для того тільки
щоб та пісенька лунала,
Щоб далі й далі
Вітер віяв, вів...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.