Є люди справжні, що дарують сонце
І відкривають щедро цілий світ,
А їхнє світло, розсипи емоцій
Притягують сильніше, ніж магніт.
Не можуть навіть найтемніші хмари
Закрити сяйво справжніх, щирих душ,
Воно повсюди ллється, наче чари,
Рятує від сумних тривожних дум.
Людину справжню зразу не помітиш,
Та тепле слово діє, як бальзам.
Ти й сам тоді, як зірка в небі, світиш,
Зворушливим зігрітий почуттям.
Немовби самоцвіт – людина щира,
Та цінність – не у блиску, а в душі,
Вона чистіша ясного сапфіра
І сяє завжди: вдень і уночі.
Усе, що справжнє, це, фактично, рідкість:
Пильнуй, шукай і часу не марнуй!
Якщо знайшов, прийми як вищу цінність,
Не розгуби, як Божий дар, цінуй…
Справжнi
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124112502051
Свидетельство о публикации №124112502051
Рецензии