Роки забрали час казок магічних,
Розсипали всі мрії, як зірки,
Тепер вони живуть в краях космічних,
Свої у них незвідані стежки…
А може, мрії просто стали снами,
А уночі приходять лиш на мить,
Нагадують незримими вустами
Про те, що в серці чайкою квилить.
Тепер я розумію, що жадання
Були скоріш наївні і смішні.
Прийшов журливий час розчарування
І миті меланхолії сумні.
А може, все не втрачено, не знаю…
Можливо, є у світі дивний чар…
Я все ж таки ще трохи почекаю,
Не буду заглядати в календар…
Почекаю...
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124112300599
Свидетельство о публикации №124112300599
Рецензии