В золі зітлілих сподівань, сумлінь, зневіри,
Шукала паростки лози - живої віри,
Торила шлях, збивала в кров душі коліна,
Та в своїх намірах завжди була сумлінна.
Я фарисейські приміряла різні шати-
В усьому зовні намагалась вигляд мати,
Трималась "в рамках" і умовностях залізно,
При цьому Господа завжди благала слізно.
І свято вірила - у Нього лиш та сила,
Яка спрямує в вірний путь мої вітрила.
І Він почув. Єлеєм щедро змазав душу,
Іссопом рясно окропив, то ж жити мушу.
Я враз прозріла, бо з очей завіса спала,
Пора найкращих сподівань моїх настала.
05.06.2024.
***
© Copyright: Ольга Королевская, 2024
Свидетельство о публикации №124112106812
Свидетельство о публикации №124112106812
Рецензии