Гукнув у мармурi Муамар,
Колгосп у вирi наставав,
Алах принизливо нездарам
Безгрiшнi душi попсував.
Спиняе розповiдь снiданок,
Гнетючi хмари постають,
Ще неоговтаний свiтанок
У стусани занурив лють.
Даремно руки покусали
Нащадки запальних зiрок,
I трусять ними, як йим спало,
I мряво линуть до гiлок.
Усiх полiцiя штовхала,
Вона у стерво засмоктала,
Та спромоглася за для сала,
I потай привiтала "ВОГ".
2011
Гукнув у мармурi Муамар
© Copyright: Тристан Ермолов 2, 2024
Свидетельство о публикации №124112007826
Свидетельство о публикации №124112007826
Рецензии