Вітер жбурляє сніжинки ув очі,
хоче забратись під куртку тепленну
і остудити тепло моє хоче,
і підкорить непідкорену мЕне.
Не піддаюся. Бо вдома чекає,
зустріччю снить, підганяє години
той, кого серце вразливе кохає,
той, хто ножа не застромить у спину.
Я не боюсь ні морозу, ні снігу,
мужньо пройшла всі життєві метілі.
За холодами наступлять відлиги,
швидко розтануть сніжиночки білі.
Я не боюсь. Заховаюсь за спину
лЮбого, він розбереться з бідою.
Як це важливо - зустріти людину,
з кОтрою можна лишАтись собою.
Я не боюсь
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124111607408
Свидетельство о публикации №124111607408
Рецензии
