Нас меншає… Тупий душевний біль
на втрати серця більше не зважає…
Ти грієш листопад серпневим чаєм
і слухаєш, як лине звідусіль
холодна пісня грудня… Небеса
катують землю снігом і вітрами,
що нас як жарт давно зробили нами
серйозними, мов Б-га чудеса…
Такий вже світ… Звичайний простір снів
про те, як буде добре навесні,
коли вода нарешті завирує
уздовж доріг, якими ми ідем
до втрачених воріт в пустий Едем,
де хтось колись, можливо, нас почує…
Рiвнина
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124111300574
Свидетельство о публикации №124111300574
Рецензии