Сіє дощик сон і смуток
Сіє дощик сон і смуток,
Сіре небо – у журбі.
Барви – осені набуток –
Розплескались по траві.
Заховалось сонце в хмарах,
Не виходить ні на мить.
Від калюж на тротуарах
Скоро річка побіжить.
Час немовби зупинився,
Розгулялася сльота.
Сум надовго оселився,
Давить втоми гіркота.
Може, взяти парасолю,
Одягнутися тепліш,
Відпустити сум на волю,
Тиш відчути у душі.
Ну а потім упиватись
Листям осені п’янким
І блаженно усміхатись
Мріям юності легким…
Сie дощик сон i смуток
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124111304475
Свидетельство о публикации №124111304475
Рецензии