М. Богданович Две смерти
Когда патриций смерть приветливо встречал,
И жилы на руках пробив,
Дрожало пение флейт, день ясный догорал,
А вечер веял сквозь окно струёй
И… горький запах миндаля
Ты, грозный жребий, взятый снова;
На стиснутых губах суровых
Не затуманилась зеркальна гладь; и в жилах кровь застыла;
И веет всюду тяжкий дым листов спалённых
И… горький запах миндаля.
Оригинальный текст
Калі патрыцый сьмерць з прыветам спатыкаў,
Прабіўшы жылы на руках,
Дрыжэлі спевы флейт, дзень ясны дагараў,
А праз вакно струёю вецер павяваў
І… мігдаловы горкі пах.
Ты, грозны жэрабій, учора ўзяты зноў;
На срога сціснутых губах
Ня мгліцца люстры гладзь; застыгла ў жылах кроў;
Скрозь вее цяжкі дым ад спаленых лістоў
І… мігдаловы горкі пах.
Свидетельство о публикации №124111206829