Буква тулиться до букви,
Наче рідні у родині,
З шелестом клавіатури
Думки в сембіозі линуть...
Під морзянку тихих звуків,
Як цеглиночки, рядочки,
Тільки зверху вниз, під гуркіт
Вибухів, лягають мовчки.
В них сьогодні біль і розпач,
Відчай в вірші зі сльозами!
Думки в голові, мов клоччя,
Сплутані, пливуть словами...
Зараз не до позитиву,
Наче стався вибух в серці!
Краще би в презервативі
Залишились вбивці в берцях!
Краще би й не народились
Кляті вбивці! Хай щоночі
Їм убиті люди сняться –
Бути фразі цій пророчій!!!
Чи ж не мати їх родила?
Чи душі нема в їх тілі?
....
Душам мирних, хто загинув,
Дай, Отець Небесний, крила!
11.11.2024 р.
(світлина із інету)
Вiдчай
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124111104511
Свидетельство о публикации №124111104511
Рецензии