Так швидко перший сніг зійшов,
Не встигло листя потьмяніти.
Із ранком створених умов
Сховались в невагоме квіти.
Верхівкам зелено було.
Північний вітер ніс негоду,
Блискуче місяця рало
Застрягло в хмарах небозводу,
Та просувалося вперед,
Подрібнювало грудки темні.
Тепло сточило свій резерв,
Як вичерпались барви кленів.
Обличчя осені ясне
Змарніло швидко не за віком.
Так, ніби здужало сумне,
Не виразне душевним криком.
Все ж хоче сталості живе!
Непередбачена природа
Ось так зв'язки з минулим рве,
Відроджуючись у свободу
Погода листопаду
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2024
Свидетельство о публикации №124110505279
Свидетельство о публикации №124110505279
Рецензии