(вірш до конкурсу за світлиною)
Туман, як привид... розстелився
Пухкою ковдрою вздовж річки...
Руде зволожив впале листя,
Промінчик перший, он, як стрічка,
Пробився крізь гілки роздіті,
Вітає з ранком нас тихенько,
А ми радієм, наче діти,
Яких цілує ніжно ненька.
Іще хвилинки і розтане,
І забарвіє все навколо!
Закличе вітер знов до танку
Те листя, що впаде додолу.
Новий день сонце подарує,
Ще трохи вдягнені у листя,
Стоять дуби, неначе в збруї...
Під снігом скоро будуть чистим...
29.10.2024 р.
(світлина із інет)
Туман, як привид розстелився...
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124110400792
Свидетельство о публикации №124110400792
Рецензии