Нехай ти вже і не моя
і не мені всміхнешся на світанні,
але я знаю, що ти є на білім світі -
заради цього варто жити.
Я наостанок подарую жовті квіти
тобі на спомин мертвого кохання.
755. Нехай ти вже i не моя...
© Copyright: Игорь Ярин, 2024
Свидетельство о публикации №124110304303
Свидетельство о публикации №124110304303
Рецензии
Ігорю, твій вірш дуже щирий і чуттєвий.
Читається легко, але зачіпає глибоко.
Тут стільки спокою і болю одночасно.
Жовті квіти — сильний образ, такий живий.
Відчувається справжнє прощання, без образ.
Твій текст про любов, яка пройшла, але не зникла зовсім.
Є краса навіть у сумі, який ти описуєш.
Мені сподобалась ця тиха сила у словах.
Це не просто про почуття — це про прийняття.
З повагою та найкращими побажаннями, Андрій Ілюхін
Илюхин Андрей 20.05.2025 12:10 • Заявить о нарушении
Читається легко, але зачіпає глибоко.
Тут стільки спокою і болю одночасно.
Жовті квіти — сильний образ, такий живий.
Відчувається справжнє прощання, без образ.
Твій текст про любов, яка пройшла, але не зникла зовсім.
Є краса навіть у сумі, який ти описуєш.
Мені сподобалась ця тиха сила у словах.
Це не просто про почуття — це про прийняття.
З повагою та найкращими побажаннями, Андрій Ілюхін
Илюхин Андрей 20.05.2025 12:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.