Ох, ці душІ змарнілої скорботи,
ця неприглядна, перша сивина,
коли ти вже й сама не знаєш - хто ти?!
Бо все єство пронизує війна.
За смертю смерть. Земля кров'єю вмита...
червоні ріки, берегА руді...
а хтось дірвався врешті до "корита" -
і їм гаразд, як рибам у воді.
І істина лише одна втішАє :
що Божа Воля є над усіма.
Так кожна жертва причастИться Раю,
і виллється в енергію псалмА.
Пророче
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124110103045
Свидетельство о публикации №124110103045
Рецензии
Мені - замало... раєм причаститись:
Я хочу там зостатись назавждИ.
Й не страшно, що могильні тиснуть плити,
До того ж, менше в захисті нужди.
Примарами подолані скорботи,
Тиняються у вИбілених снах.
Та сЕрденько не скніє від турботи,
Бо... там... немає шибениць та плах.
Нема війни і "Невського... дракона",
Тому єство вдихає благодать.
І бАйдуже: кресАня, чи корона,
Купюри шелест, а чи сіножать...
Важливо, що чудово знаєш, ХТО ТИ,
(Так, сивий чуб залИшив... на Землі):
Свій гнобив гріх, чинив бездушним спрОтив,
Хоч і літав на... зламанім крилі.
А зараз кров та сльози - десь далеко:
У серці - Бог, та Ангели в думках.
Бо душу в небо винесли лелеки...
Співає лиш Едем у цих рядках.
Дивуюсь, як добротна "соловʼїна" здатна розбурхувати стільки думок та асоціацій.
Смакування суті Вашого вірша якраз і спричинила такий нестримний потік відчуттів.
Сподіваюсь, не розчарував Вас такою моєю реакцією на прочитану роботу.
Запрошення знову погостювати в моїх творчих хАщах - в силі.
До речі, мої пророцтва зовсім сумні. Сподіваюсь, що зрозумієте, про що йдеться...
http://stihi.ru/2023/09/01/1977
Андрей Королёв 7 11.06.2026 22:11 • Заявить о нарушении
Я хочу там зостатись назавждИ.
Й не страшно, що могильні тиснуть плити,
До того ж, менше в захисті нужди.
Примарами подолані скорботи,
Тиняються у вИбілених снах.
Та сЕрденько не скніє від турботи,
Бо... там... немає шибениць та плах.
Нема війни і "Невського... дракона",
Тому єство вдихає благодать.
І бАйдуже: кресАня, чи корона,
Купюри шелест, а чи сіножать...
Важливо, що чудово знаєш, ХТО ТИ,
(Так, сивий чуб залИшив... на Землі):
Свій гнобив гріх, чинив бездушним спрОтив,
Хоч і літав на... зламанім крилі.
А зараз кров та сльози - десь далеко:
У серці - Бог, та Ангели в думках.
Бо душу в небо винесли лелеки...
Співає лиш Едем у цих рядках.
Дивуюсь, як добротна "соловʼїна" здатна розбурхувати стільки думок та асоціацій.
Смакування суті Вашого вірша якраз і спричинила такий нестримний потік відчуттів.
Сподіваюсь, не розчарував Вас такою моєю реакцією на прочитану роботу.
Запрошення знову погостювати в моїх творчих хАщах - в силі.
До речі, мої пророцтва зовсім сумні. Сподіваюсь, що зрозумієте, про що йдеться...
http://stihi.ru/2023/09/01/1977
Андрей Королёв 7 11.06.2026 22:11 • Заявить о нарушении