Він схожий на її батька,
Таких в неї ще не було,
Бо жоден із них,
що з крові і плоті,
Не вижив...
Ще на підльоті
Янголи дикі і хижі
Палили їх вогнищем,
Стирали в попіл,
Затягували до НЛО....
Батько казав:
В тебе все є, дитино,
Ти впораєшся сама,
На ось тобі коня,
Сідай на спину,
Голову вище здіймай,
Не будь сумна...
В неї все вийшло,
Але кінь не витримав
І зомлів,
А вона не спинялась,
Сміялась і їла вишні,
Що росли на випаленій
Землі...
Він увійшов зненацька,
Разом зі зливою,
Навіть не стукав,
Бо завжди відчинені
Двері в її життя,
- Чого б ти хотіла?
- Я більше не можу
Робити себе щасливою,
Відрубай мені руки
І викинь їх
На сміття....
Янголи
© Copyright: Свэтка Лабуда, 2024
Свидетельство о публикации №124102707112
Свидетельство о публикации №124102707112
Рецензии