Мазки необережні, і картина
Відроджується із нічого: білим
Пливе у чорних водах бригантина,
В неспокої вітрил своїх неспинних.
Прозоре небо, як душа людини,
Що осягає всесвіти без краю.
Зіркова путь веде у дім любимий,
У вишині безодні серце крає.
Там тиха таємничість існування
Дорівнює кільком секундам світла.
А людство покладає сподівання
На спалахи, забувши про молитви.
Та іноді ховають хмар тумани
Падіння, як з'єднання.
І натомість -
Юшаться кров'ю ті небесні рани,
Що час переживають, та не гоять.
Тож знову прояснилась ніч серпнева,
Та ллється, як і сотні літ потому,
Яскравих Персеїд остання злива,
З надією життя всьому живому
Картина моря
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2024
Свидетельство о публикации №124102504188
Свидетельство о публикации №124102504188
Рецензии