Спинись

 
 
Нікуди не втечеш –
розборкана і сива,
лягає на плече
твоя жовтнева злива.
Повзе за комірець
крізь сон і парасольку.
Та серце, наче мрець,
не хоче навіть зойкнуть
у відповідь... вже йди,
бо горло, рви й гармати
набралися води,
як крові. Помирати
під краплями дощу
чи кулями – колись.
Не чуєш, бо мовчу.
І ти спинись.


 
 

25.10.24


Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.