Не втрачаю надію,
Вірю все ж таки в диво,
Хоч уже і старію
І зітхаю журливо.
Я учусь милосердю,
Проганяю байдужість,
Словом, як аквареллю,
Дні малюю жагучі.
Маю долю не кращу,
Бо зустрілась з війною
І, буває, що плачу
Від образи чи болю.
Зойкну птахом безкрилим
І зігнусь, як у танго,
Та повторюю: “Жити –
Це всевишнє є благо!”
Відбиття у свічадо
Доля встигла змінити!
Жалить смуток, як жало…
Як же хочеться жити!..
Жити
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124102208164
Свидетельство о публикации №124102208164
Рецензии