П’ю каву, а потік думок
Струмком незримим тихо ллється…
Усе там є: тривог клубок,
Надій і мрій велика жменя.
Смакую кави аромат,
В душі від затишку спокійно.
Осіння вабить благодать,
А спогад дихає безслівно.
Пригадую рутину днів,
Людей близьких і незнайомих…
Мене хтось поглядом зігрів,
А хтось гіркі залишив сльози.
Сьогодні спокій – на кону!
П’ю каву, згадую, міркую:
То я у ніжності тону,
То знов хаос думок відчую…
Кавовi думки
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124101707041
Свидетельство о публикации №124101707041
Рецензии