Простi митi життя

Не хочу думати про завтра,
Сьогодні – жовтень!
Безхмарне небо, сонце сяє
І навіть тепло!
Дерева, мов творіння майстра,
Зігріті сонцем,
І лебідь в озеро пірнає,
Спливає легко.

Прості життя земного миті!
А в серці – радість!
Малює Осінь в полі руна*,
Фарбує листя.
Пливуть хмарки по небу чисті,
Немов у казці,
І чайка в синю вись шугнула:
Шукає щастя…

Не маю сил життя змінити
У всьому світі,
Хоча в душі моїй велично
Зоріють мрії.
Хотіла б я війну спинити,
Невтішні вісті,
Щоб знов душі було затишно
В мирській стихії…


*Руна – молоді, густі сходи посівів.


Рецензии