Я давно вже з осінню на “ти”!
Ой, та що там осінь! І з зимою!
Мабуть, інших подруг не знайти:
Голова покрилась сивиною.
Бачу, як злітає листя з крон
З блискітками золота і бронзи,
Розумію осінь, як ніхто,
І приймаю всі метаморфози.
Свіжість розливається навкруг,
Подихи поривчасті частіше,
З півночі вітри холодні дмуть,
Небо з кожним днем усе тьмяніше.
Та цього я зовсім не боюсь,
Усміхаюсь осені привітно,
Барвами милуюсь і мовчу,
Шурхіт листя слухаю спокійно…
Дослухаюсь до своїх думок,
Що спливають нібито з туманів…
Спонукає роздумів струмок
До ідей, осяянь, творчих планів…
З Осiнню на ти
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124101106892
Свидетельство о публикации №124101106892
Рецензии