На п’яних сопках
Зацвів кунжут,
Любило сонце
Його щербате листя
Найсильнішою з отрут,
Що серце стискає
Чорним намистом.
Минають дні, літа за ними,
Місяць лишається над водою.
Приплив прибуває океанічний —
Він буде нашою сурмою,
Та, що співає до забутих предків,
Проголошення незалежності.
Рудракша-мала кодує вічність
Кожною з 36 літер безмежності.
І згодом стане всім вочевидь,
Що Світ за Омегою — не помийка.
Не кур’ю, але п’ю,
Бо не можу не пить,
Хоч на дні пляшки очікує прірва.
Кольорові сни про минуле
Залишились на дні саміття.
Кодування вірша просте:
Червоний — то любов,
А чорний — то журба.
Кунжут
© Copyright: Олег Кит, 2024
Свидетельство о публикации №124100704903
Свидетельство о публикации №124100704903
Рецензии