про сон та яв

Так буває в той час, як співає комиш,
і надія гніздиться, мов птиця.
Так буває лиш раз, і тоді, коли спиш,
і taka дівчинонька насниться.
Мимоволі вона на тебе зазирне
без вини і уже покаянна,
і відкриє тобі неземне, потайне,
наче в храмі провидиця Анна.
І зіниці додолу і погляд увиш —
так уміє лише чудотворна!
І любові напій закипає, мов спиж
усередині мідного горна.
Ти прокинешся вмить, наче злива вночі,
без застуди — в поту, в лихоманці,
і побачиш — це спить на твойому плечі,
так щасливо, улюблена Анця.
світлина: Федір Кричевський.


Рецензии