Первое октября

   Н.Бидненко
Перше жовтня
Вже вересень розтанув непомітно -
Ласкавих днів неначе й не було...
Іду слідами бабиного літа,
По крихточці збираючи тепло.

А скоро грудень білою габою
Укриє наші помилки й гріхи...
Що нам було назначено судьбою -
Минуло яблук подихом п'янким.

Минає все. Турботлива природа
Каскадом мрій нам душі зігріва.
А довга ніч від заходу й до сходу
Шепоче недосказані слова.

Життя тече, закручене в спіралі...
Не озирнувшись на минулі дні,
У жовтень ми зайдемо без печалі -
В новий узор на долі полотні.
***
Уже сентябрь растаял незаметно -
Добрых дней как-будто не было...
Иду следами бабьего лета,
По крошкам собирая тепло.

А скоро декабрь белой каймой
Скроет наши ошибки и грехи...
Что нам было назначено судьбой -
Минуло яблок дыханием пьяным.

Проходит всё. Заботливая природа
Каскадом мечты нам души согревает.
А долгая ночь от захода до рассвета
Шепчет недосказанные слова.

Жизнь течёт, закрученная в спирали...
Не оглянувшись на прошлые дни,
В октябрь зайдём мы без печали -
В новый узор на полотне судьбы.