Душевний бiль

Послухайте, люди добрі, як скрипка грає,
Послухайте уважно,
Ні, вона не просто грає,
Вона плаче — вона ридає.
+++++
Ридає так, що чує все село,
Це не просто сльози, не просто вода,
Біль і зрада її вбиває,
Ридає так, що аж повітря не вистачає.
+++++
Довкола тільки ідоли стоять,
Немає співчуття,
Немає в неї й долі,
Лише самотність.
+++++
Панує насмішка і знущання,
Вони святкують свій тріумф.
Кричать, радіють, сміються,
Святкують перемогу — але над ким?
+++++
Бідолашна скрипка грає далі,
Біль не змовкає,
Але цього болю ніхто не розуміє,
Ніхто його не чує, ніхто не співчуває.
+++++
Дарувала себе безмежно,
Та ніхто не зумів оцінити її дар,
Дар глибини її душі,
Tа щире серце.
+++++
Скрипка і ще довго ридала
Аж поки не зрозуміла:
її біль нікому не потрібнo
і долі не змінити.

i в цьому світі немає співчуття.
i тільки біль цe її життя.


https://jumpshare.com/v/kzi1eMO8Hr0GQ6DZpg5Q#

-----------------------------------------------
Poslyste lide dobri jak ty housle hraji
poslouchejte pozorne.
Ne ony nehraji jen tak
ony placou – ony narikaji.

Narikaji tak ze to slysi cela vesnice.
To nejsou jen slzy neni to jen voda
je to bolest ktera je nici
je to zrada co dusi jejich melodii.

Kolem dokola stoji nehybne modly
bez kapky soucitu.
Osud pro ne neexistuje
jen prazdna samota.

Vladne tu vysmech plny posmechu
oni slavi sve vitezstvi.
Krici raduji se smeji se
ale nad kym slavi sve vitezstvi?

Ubohe housle vsak hraji dal
ta bolest v nich neuticha.
Nikdo vsak te bolesti nerozumi
nikdo ji neslysi nikdo s nimi nesouciti.

Darovaly se cele a bez hranic
vsak nikdo nedokazal ocenit jejich dar
dar hluboke duse
dar cisteho a uprimneho srdce.

Housle plakaly dal
dokud nepochopily
ze jejich bolest nikoho nezajima
a osud zmenit nelze.

A v tomto svete neni soucitu.
Jen bolest zustava jejich zivotem.