Вересень прощається
Духмяні і яскраво-золотисті
Ідуть на спокій вересневі дні.
Хоча на клумбах квітнуть чорнобривці,
Та їхній цвіт уже суттєво зблід.
Гілки беріз вже золотом прошиті,
І клени – у янтарному вбранні,
Зриває вітер листячко щомиті,
Рясніють парасолі і плащі…
А Вересень прощається росою
З усмішкою ясною на вустах,
Востаннє йде м’якою борозною,
Туманом білим устеляє шлях.
Відпочиває, сівши біля річки,
Листає живописний свій альбом,
А потім знов спішить, щоб Жовтень стріти,
Привітливо промовити: “Заходь!”
Вже розсипає ніч зірки на небі,
І місяць заливає світлом путь.
Йде Вересень і, зачинивши двері,
Зникає непомітно у бору…
Вересень прощаеться
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124093007662
Свидетельство о публикации №124093007662
Рецензии