Н.Бидненко
Рівновага
Мій сад притих в чеканні перемін…
Іде осіння безнадійна сірість…
А в синім небі журавлиний клин
Курличе-плаче по дорозі в вирій.
Тремтять гілки, втрачаючи убор
І згадують дзвінке зелене літо,
І клаптями густих туманних штор
Приховують оголеність від світу.
Такий закон. І снігу, і дощу
Їм випаде у ці часи немало…
З гілками у саду і я тремчу –
Тепла від тебе марно я чекала.
***
Мой сад притих и ждёт он перемен...
Идёт осенняя безнадёжная серость...
А в синем небе журавлинный клин
Курлычет по дороге в неизвестность.
Дрожат все ветки, теряя убор
И вспоминают звонкое зелёное лето,
И лоскутами густых туманных штор
Скрывают обнажённость от света.
Такой закон. И снега и дождю
Им выпадет в том времени немало...
И с ветками в саду и я дрожу -
Тепла я от тебя напрасно ожидала.
Равновесие
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124093006004
Свидетельство о публикации №124093006004
Рецензии
