Прощай... Старе моє життя,
Його ледь видно деінде
На корінцях старих світлин
Покинутих аккаунтів.
І зі сльозами на очах
Ти зустрічаєш новий день,
Старий же геть знесуть вітри.
На жаль, не так все, як хотів.
Не розумію вже, що в нас
Іскоїлось, хоча не варт
Засмучуватись тим, що є,
Часами невідомістю,
Бо рятував Господь не раз,
Тебе створивши не на жарт.
І твоя доля настає
Неписанною повістю.
Для чогось треба ти Йому,
Застряг десь у стежках, у снах,
І завітав у лабіринт
Подій, учинків і думок.
Не Бетмен ти, не Сейлормун,
Але призначення струна
Тебе підхопить догори, І понесуть тебе вітри
Корабликом в новий струмок.
вересень 2024
650. Корабликом
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124093005370
Свидетельство о публикации №124093005370
Рецензии
