Скажи мені, вампіре,
То де там твоя правда,
Що вилізла з окопів
Під зоряним вогнем?
У нашому трактирі
(Хоча, чи наша справа?)
Ти став сильніш за копів
Сліпим поводирем.
Повільно помираєм,
Як сніг кривавий тане,
Наповнюючи землю
Еритроцитами.
Ти – смерть у нашім краю,
Наш милостивий пане,
Наш хижий клоун Зеля,
І ось – убиті ми.
"Не буде перемоги!"
І хай цей крик волає
Холодним громом з неба,
В якім нема брехні.
Служили ми не Богу,
І навіть не Аллаху,
Служили ми не неньці,
А дідьку-сатані!
Тепер відповідальність
Несу я з усіма і
Прошепочу ледь чутно,
Сізіф: "Терпи, давай!"
В кривавій цій їдальні
Ми жити більш не маєм,
І пожинає скруту
Наш батько – Пеннівайз
вересень 2024
Заранее прошу прощение у администрации сайта, если иллюстрация нарушила чьи-то права, - она взята из Интернета, по запросу "Зеленский Пеннивайз"
644. Пеннивайз
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124092903154
Свидетельство о публикации №124092903154
Рецензии
